Статті

Історія Unix: від невдачі до світового визнання

Як ми сприймаємо поразку? Це початок кінця? Точка незворотності? Горе, яке несе за собою ще більші біди? Повністю концентруючись на негативі, ми не враховуємо один важливий факт: поразка — це можливість стати сильнішими і зробити що-небудь краще.

Цим принципом керувалася група інженерів, яка працювала в далеких 60-х роках над проєктом компанії Bell Laboratories, що помирав. З 1964 року велися розробки ОС Multics (Multiplexed Information and Computing Service) для 36-бітної ЕОМ GE-645. Проєкт провалився з тріском, оскільки система не могла забезпечити виконання всіх завдань, для вирішення яких її створювали. Зрештою, Bell Labs припинила підтримку розвитку Multics.

Однак, група ентузіастів-розробників, що складалася з Кена Томпсона, Денніса Рітчі, Малкольма Дугласа Макілроя і Джозефа Осанна, вирішила не зупинятися на досягнутому й розвивати проєкт. У 1969 році Томпсон, Рітчі та Осанна намагалися домогтися придбання машин ЕОМ DEC PDP-10 і Sigma 7, щоб згодом написати під них операційку. Однак, покупки так і не відбулося. Тоді в хід пішли підручні матеріали — папір і навчальна дошка. Таким чином було розроблено пристрій файлової системи майбутньої операційної системи.

Коли робота над файловою системою була закінчена, розробники на чолі з Кеном Томпсоном почали впроваджувати її на машині GE-645. Однак, система виявилася не зовсім дієздатною — її можливості на той момент обмежувалися виведенням привітального повідомлення на екрані.

У 1969 році Томпсон створив гру під назвою Space Travel. Однак більшість не оцінила її, оскільки програма займала багато місця під час запуску, пригальмовувала графіка. Пізніше розробники використовували ЕОМ PDP-7. Машина була не новою, але з непоганим екраном.

Томпсон і Рітчі вирішили переписати Space Travel на GECOS, щоб гра могла запуститися конкретно на цій машині. Процес перенесення асемблерного коду на перфокартах надалі використовувався для створення файлової системи прототипу нової операційної системи. Незабаром було створено командний процесор, інтерпретатор команд, а також цілий список стандартних утиліт. Так було закладено основу операційної системи Unix (Un-multiplexed Information and Computing Service).

У 1970 році до рук розробників потрапила машина PDP-11. Того ж року новоспечену Unix-систему вперше протестували поза Bell Labs. Її випробували в патентному відділі AT&T, співробітники якого займалися редагуванням і формуванням заявок на патенти. Паралельно тестувалася комерційна система редагування тексту. Проєкт Кена Томпсона мав низку переваг над конкурентом. Тому було ухвалено рішення про використання Unix.

Купівля нової машини PDP-11/45, яка замінила вже застарілу PDP-11, дала змогу постійно оновлювати та вдосконалювати систему. На зорі свого розвитку не було сенсу випускати релізи, виходили тільки керівництва програмістів. Перше видання вийшло в листопаді 1971 року.

У 1974 році Томпсон і Рітчі опублікували статтю в журналі Communications of the ACM, в якій описувалися основні характеристики Unix, що сприяло поширенню операційної системи. Кількість машин на Unix почала різко зростати — 1970 року їх було 500, 125 із них належали ВНЗ. Того ж року операційка запрацювала на ЕОМ, відмінній від PDP — Interdata 8/32. До 1984 року кількість комп’ютерів, що працюють на Unix, досягла позначки 10 тис.

Пік популярності Unix припав на ранні 90-ті. У той час різні її відгалуження масово встановлювали на машини. Сьогодні ситуація змінилася: конкуренти зрушили Unix з почесного першого місця. Однак саме ця ОС зіграла життєво важливу роль в історії IT — вона об’єднала навколо себе суспільство нового покоління, де головні цінності — свобода, простота і доступність.